Доктор Немо, Radio Lemberg, 06.03.2018

Пітер Тіль (Peter Андреас Тіль, нім. Peter Andreas Thiel; нар. у 1967 році, Франкфурт) — американський бізнесмен німецького походження, інвестор і керуючий хедж-фондами.

ЛЕКЦІЯ 1 — ВИКЛИК МАЙБУТНЬОГО

ЛЕКЦІЯ 2 - ЗНОВУ ЯК В 1999?

I. Вечірка вже пройшла

Історія твориться людьми, покоління за поколінням. Ми всі народжуємося в певний час в визначеному культурному середовищі. Це культурне оточення можна порівняти з розмовою за вечерею; більшість людей говорить спокійно, хтось сердито, дехто голосно, поодинокі пошепки. В міру своїх спосібностей ми вслухаємося, намагаючись зрозуміти, про що говорять. Від чого люди щасливі чи засмучені? Інколи зрозуміти доволі важко. Візьмемо кого-небудь, хто народився в кінці 1960-их. З точки зору культури - час був бурхливий. Але дитина, до кінця 60-их, незважаючи на те, що прожила все це, по суті пропустила всі суперечки про громадянські права, В'єтнам, і не могла мати точного уявлення про США того часу. Дитині, яку часто відсилали з-за столу до спання, пізніше було б важко зрозуміти, про що ходилося в тих бесідах.

Є пряма аналогія між культурним пожвавленням 60-х і бурхливим розвитком технологій 90-х. Сьогоднішні студенти і випускники, подібно дитині 1969 р можливо, були занадто молоді, щоб внутрішньо відчути те, що відбувалося в 1999 р. Щоб не бути диваком в розмові за вечерею, щоб бути в змозі думати і говорити про бізнес і стартапи сьогодні - ми повинні зануритися назад в історію 90-их. Сумніваюся, що можна зрозуміти стартапи, не знаючи, скажімо, про Webvan або талісмани Pets.com.

Історія - дивна штука, вона часто відрізняється від того, що думають про неї люди, дійсно її переживші. Навіть бізнесмени 90-их могли б мати труднощі, зводячи воєдино події того десятиліття. Зараз, озираючись назад, важко зрозуміти, чому все сталося саме так, а не інакше. Безперечно лише те, що саме події 90-х формують поточний ландшафт, тому необхідно витягти з них максимум.

II. Коротка історія 90-их

 
Більша частина 1990-их не мала відношення до кризи доткомів. Насправді те, що можна було б назвати божевіллям, почалося у вересні 1998, і тривало всього 18 місяців. Інша частина десятиліття представляла собою більш хаотичну картину.

Дев'яності почалися в листопаді 89, коли Берлінська Стіна впала. Це супроводжувалося двома місяцями досить великої ейфорії. Але ейфорія тривала не дуже довго. На початок 1990 економіка США виявилися на спаді. Першому спаді після другої світової війни. Хоча це і не був особливо глибокий спад, і технічно він закінчився в березні 91 - відновлення було відносно повільним. Виробництво так ніколи повністю і не відновилося, а перехід до сервісної економіки був довгий. Таким чином, з 1992 і до закінчення 1994 все ще було таке відчуття, що США загрузли в спаді. Культурно, Nirvana, гранж і героїн відобразили почуття безнадії і брак віри в майбутнє. Турбота про NAFTA і конкурентоспроможність Америки проти Китаю і Мексики стала майже всюдисуща. Сильні песимістичні затаєні почуття стали причиною відносного успіху Росса Перо, кандидата на пост президента від третьої партії. За минулі тридцять років Джордж Буш Старший став єдиним президентом з 1 терміном. Здавалося, все валилося з рук.

Звичайно, технічний прогрес продовжувався в Кремнієвій Долині, але це було не дуже помітно. На відміну від сьогоднішнього дня, Стенфордське університетське містечко в кінці 1980-х, було досить відірване від технологій, що розвивались в долині. Японія, здавалося, вигравала війну напівпровідників. Інтернету ще лиш готується вистрілити. Технології були об'єктом особливої уваги. Промисловість відчувала себе мізерною.

Інтернет повинен був змінити все це. Компанія Netscape, з клієнт-серверною моделлю, напевне найбільше причетна до старту Інтернету. Це була не перша компанія, яка замислювалася про двосторонню взаємодію між усіма комп'ютерами мережі - ця честь належить компанії Xanadu, яка розробила свою модель ще в 1963 р. Проблема Xanadu полягала в тому, що був потрібний одночасний перехід всієї мережі на нову схему, але вони добитися цього не змогли. Надалі це стало якоюсь нав'язливою ідеєю; незважаючи на те, що процес не приносив ніяких грошей, продовжувалось залучення венчурного фінансування близько 29 років, і нарешті, все померло в 1992, коли у інвесторів вже просто не вистачило терпіння. Відтак, в 93-му на сцену виходить Netscape, і понеслося. У серпні 1995 р Netscape вийшов з IPO, як раз на середині десятиліття - це подія і привернуло всю увагу до Інтернету. Це було незвичайне IPO, так як Netscape тоді не приносив прибутку. Первісна оцінка була $ 14 / за акцію, потім її подвоїли. У перший же день торгів ціни на акції подвоїлись ще раз. Протягом 5 місяців акції Netscape злетіли до $ 160 / за акцію - абсолютно безпрецедентне зростання для компанії, яка не приносила прибутку.

Історія Netscape нагадує грецьку трагедію: провидець-засновник, велике бачення, гордість і епічне падіння (Точний опис журналу Світ Науки-ScientificAmericanUkr). З приводу гордості був, наприклад, такий випадок: вони приїхали в редмондский кампус і тріумфально понаклеювали всюди плакати Netscape. Вони грали з вогнем - Біл Ґейтс одразу ж наказав, щоб в Microsoft покинули все, чим займаються, і почали роботи по Інтернету. Незабаром вийшов IE і Netscape почала швидко втрачати частку ринку. Останнім витонченим кроком Netscape було звернення в антимонопольний комітет - ймовірно, єдина причина, по якій компанія, ніколи не приносила прибуток, була продана AOL більш ніж за мільярд доларів.

Перші 3 роки після IPO Netscape були відносно спокійними; до кінця 1998 індекс NASDAQ був приблизно 1400 - всього на 400 пунктів вище, ніж в серпні 95. Yahoo вийшла на публічний ринок в 96, і була оцінена в 350 $ млн., після неї стала публічною Amazon в 97 з оцінкою в 460 $ млн . В повітрі витав скептицизм. Люди продовжували звертати увагу на прибутковість і вважати, що ці компанії не можуть бути дуже цінними, і ніколи не стануть успішними.

Песимізм був, ймовірно, тверезий, але спрямований не туди. Справи йшли не дуже добре і в іншій частині світу. Алан Ґрінспен виголосив свою знамениту промову «ірраціонального достатку» в 1996 - за 3 роки до бульбашки доткомів, коли почалося справжнє божевілля. Але навіть якщо б не ця промова в 96-у, США навряд чи тоді могли б щось змінити. У 1997 прокотилася серія східноазійських фінансових криз, в яких комбінація величезних боргів і кланового капіталізму поставили на коліна економіку Таїланду, Індонезії, Південної Кореї і Тайваню (список неповний - тут лише деякі). Китаю вдалося уникнути основного удару за допомогою жорсткого державного контролю над капіталом. Але в 1998, в Московії впав рубль. Випадок був унікальним тому, що як правило руйнується банківська система, або знецінюється валюта. Тут ми побачили і те й інше. Гроші нічого не варті, а в банках немає грошей. Нуль помножити на нуль буде нуль.

По п'ятах московської кризи прибула криза хедж-фонду Long-Term Capital Management; LTCM, що торгує із залученням величезних позикових коштів, в кінцевому рахунку, вибухнула, і якби не багатомільярдні кредити від Федерального Банку Нью-Йорка, здавалося, потягла б всю економіку США за собою. У Європі справи йшли не набагато краще. Євро пустили в оборот в січні 1999, але оптимізм щодо цього був швидше винятком. Нормою був сильний скептицизм. Відразу ж після запуску Євро стало стрімко втрачати в ціні. Одне з пояснень технічного буму з березня 1998 до вересня 2000 виходить з розуміння того, що все інше було шалено неправильно в той час. Технологічна бульбашка була цьому непрямим доказом; економіка не працювала, оскільки ми більше не могли конкурувати з Мексикою або Китаєм. Фінансові ринки країн, що розвиваються провалилися, загрузнувши в клановості і невмілому керівництві. Європа не давала особливої ​​надії. І ніхто не хотів робити ризиковані інвестиції після кризи LTCM. Таким чином, до кінця 90-их залишилася тільки одна галузь, куди можна було б вкласти гроші - технології.

Звичайно, доказ від протилежного - небезпечний спосіб робити висновки, але світ - не завжди логічний. Якщо A, B, C, і D - не вірно, з цього не обов'язково випливає істинність E. Набір може бути трохи ширшим. Але, напевно, варто відзначити, що у непрямого доказу є певна психологічна сила. Дійсно, технології-то працювали, на відміну від усього іншого.

III. Божевілля: вересень 1998 — березень 2000 рр.

А. Взагалі

Безумство почалося у вересні 98 р. Ймовірно, найкращий спосіб передати, як відбувалося це божевілля - розповісти кілька історій. У будь-якого гайтек-підприємця того часу обов'язково є безліч байок про все це. У більшості з них є спільна риса - час був тусовочний і просто просякнутий спілкуванням. Люди були надзвичайно щедрі. Було таке відчуття, що гроші були всюди ..., ймовірно, тому що так воно і було. І не бракувало дуже підозрілих людей, ошиваючихся навколо долини.

За загальним визнанням, всі ці історії досить поверхнево відображають те, що відбувалося. Але ми не повинні через це ставитися до них скептично - часто зовнішні прояви речей - суть речей. Коротше, всі ці байки, що відображають швидкоплинний дух "бульбашки" крім того, що просто забавні і незвичайні, варті того, щоб їх обдумати.

Самих історій предостатньо. Наприклад, були 40-річні випускники Стенфорда, які намагалися заснувати одночасно десятки безглуздих компаній. Зараз, звичайно, якщо ви випускник в 40 з гаком років - означає, що ви якийсь ненормальний, ну а прагнення відкрити відразу декілька компаній вважається нерозсудливим. Але в кінці 1998 багато людей вважало це виграшним ходом.

Були сніданки в Bucks-е і вечері Il Fornario. Були мільярдери з Айдахо, що прилітають і дають гроші будь-кому, у кого була якась ідея з красивою подачею. Були підприємці, без гроша за душею, які влаштовували вечері в кілька тисяч доларів і намагалися розплатитися акціями своєї компанії, і іноді це навіть вдавалося. Озираючись назад, можна помітити багато безглуздостей. Але це все не було нічого не вартою нісенітницею: багато було зроблено в соціальному контексті. Проведення вечірок стало настільки важливим, що хтось навіть створив поштову розсилку, з їх розкладом і ранжування.

Люди стали обговорювати і робити божевільні речі. З'явилися такі бізнес-моделі, в яких, чим більше ви зробили або продали, тим більше грошей ви втрачали. Це було як пародія на SNL: клієнт вносить 100 $ одноцентову монетами і банк втрачає гроші, тому що обробка і обслуговування ваптують більше самого вкладу. Але перш ніж банк розуміє все це і зупиняє, приходять доткомовці і говорять без іронії: «Все ОК, все це скоро виросте в ціні». Ірраціональність ставала раціональністю, і просте додавання ".com" до назви вашої фірми подвоювало її вартість за день. Yahoo виросла, щоб замінити Netscape на олімпі, як сама зарозуміла хайтек-компанія. У 97 р. це була найбільша Інтернет-компанія в Кремнієвій Долині. Yahoo сприяла тому, що PayPal (привіт Ілону Маску) в 2000 р. добре задумалася про те, кому продавати компанію, тому що, при продажу «акції за акції», потрібно бути впевненим в тому, що покупець - надійна і стабільна компанія. Yahoo вважала себе привабливим покупцем, тому що, купувала за свої акції, які, з їх слів, «завжди тільки ростуть в ціні».
 

Величезні статки були зроблені за ті 18 місяців. Багато з них були втрачені. У 1997 Ларрі Августин (Larry Augustin) думав про те, чи не закрити проект VA Linux. Вирішив не закривати. У 1999 р. компанія VA Linux вийшла з IPO за ціною $ 30 / за акцію. Ціна швидко злетіла до 300 $ / за акцію, відзначившись в історії, як самий крутий злет курсу акцій в перший день торгів. Августин володів 10% акцій, які до кінця дня коштували приблизно мільярд доларів. Люди стали говорити, що іноді блискавка б'є двічі в одне і те ж місце, адже Августин раніше відкинув пропозицію стати третім співробітником Yahoo, яке безумовно зробило б його мільярдером. Але в історії з VA Linux стався крутий поворот: 6-ма місяцями пізніше після періоду спаду акції втратили 90% своєї вартості. І ті, хто не продав до цього моменту свої акції ще через 6 місяців втратили ще 90%. Августин закінчив з 5 чи 6 мільйонами доларів, що теж великі гроші, але все-таки це не мільярд.
 

Всі ці історії з вечірками, грошима і успішним виходом на IPO породили безліч сумнівних компаній. Ці компанії засновувалися сумнівними підприємцями-продавцями і фінансувалися сумнівними венчурними інвесторами. Через те, що всі навколо висловлювали доволі божевільні ідеї, стало все складніше відрізнити нормальні компанії від пройдисвітів. Щоб не бути обдуреним спритними торгашами Макс Левчин (Max Levchin) розробив те, що він назвав «тест аури» - ви слухаєте когось 15 секунд і вирішуєте, чи гарна у нього аура. Якщо так - ви продовжуєте слухати, якщо ні - ви одразу прощаєтеся. Неважко припустити, що компанії, які використовували що-небудь типу «тесту аури» з більшою часткою ймовірності пережили кризу доткомів, ніж всі інші.

Б. PayPal манія

Оскільки PayPal з'явився лише в грудні 1998 року, коли гайтек-бум вже йшов в повному розпалі, однією з проблем, з якою довелося зіткнутися - висока ймовірність найму на роботу шахраїв, які множилися з неймовірною швидкістю. Засновники вирішили, що не можуть дозволити собі наймати таких людей, і просто найняли на роботу своїх друзів. Первісна ідея PayPal була в перерахуванні грошей між Palm Pilot-ами. За результатами опитувань це була одна з 10 найгірших бізнес ідей 1999 року, і це багато про що говорить. Першопочаткова бізнес-модель була навряд чи краща: передбачалося, що PayPal має заробити трохи грошей, потім заробить ще грошей, ну а потім вирішимо, що з усіма цими грошима робити. Досить дивним є те, що при такій моделі цілком можна було залучити інвестування: один типовий інвестор під час подачі китайської їжі в Town & Country в Palo Alto був абсолютно байдужий до того, що робить PayPal, його цікавило тільки одне питання: хто ще інвестує? В кінці розмови, коли подали «печиво з сюрпризом» (Сухе печиво з двох половинок, всередині якого сховано послання: смужка паперу з прислів'ям, забавним висловом або пророкуванням долі. Неодмінний атрибут китайських ресторанів в США; подається в самому кінці їжі , часто разом з рахунком), він погадав на ньому, і печиво підказало йому - інвестувати.
 

Одним з перших переломних моментів було залучення $4.5 млн. від компанії Nokia. Проблема, однак, була в тому, що мобільний інтернет в той час ще не працював. До хороших інтерфейсів ще жити та жити, а приєднання гарнітури, здавалося, займає вічність. На превеликий подив Nokia, PayPal представив прототип на першій ж післяінвестиційній нараді інвесторів. Нова ідея була проста: заснована на рахунку система, де ви могли б переслати гроші будь-кому, хто має email-адресу. Це була гарна ідея, але все здавалося занадто просто. До того ж передбачалася величезна конкуренція. Так в 1999 р напруга все зростала і зростала, всі розуміли, або ми рухаємося вперед швидко або провал.
 

Великою проблемою PayPal-а було залучення нових клієнтів. Намагалися давати рекламу - занадто дорого. Спробували укладати BD-угоди (Business Development) з великими банками. Прозвучало лише торжество бюрократії. Поворотною точкою був момент, коли Люк Носек (Luke Nosek) домігся зустрічі з головою і топ-менеджерами банку HSBC в Лондоні. Кілька банкірів старої школи набилися в великий обшитий дерев'яними панелями конференц-зал. Вони й гадки не мали, що робити з цими Каліфорнійськими хлопцями - стартаперами, торочившими щось про Інтернет. Вони були настільки збентежені і приголомшені, що цілком могли б зійти за статистів, які абсолютно нічого не знають про платежі і технології. Люк, незважаючи на те, що сидів на дієті, знайшов собі шоколадний Häagen-Dazs. І за морозивом, команда PayPal прийшла до важливого рішення: BD не працює. Потрібен органічний вірусний маркетинг. Потрібно було дати людям гроші.
 

Отже, ось що вони зробили. Кожен новий клієнт отримував 10$ при реєстрації, так само 10$ отримував користувач за рекомендацію. Почався експоненційний зріст, який обходився PayPal-у в 20$ за кожного нового клієнта. Все виглядало так, ніби працює і не працює одночасно: 7-10% зростання щодня і 100 мільйонів користувачів - це добре. Відсутність прибутку і експоненціальне зростання витрат - звичайно ні. Давалася взнаки нестабільність ситуації. PayPal повинен був світитися на кожному розі, щоб залучити додатковий капітал і продовжувати розпочате. (В кінцевому рахунку, все спрацювало, однак не означало, що це був найкращий спосіб створити компанію. Думаю, все-таки ні.)
 

16 лютого 2000 був хорошим днем для PayPal. Wall Street Journal надрукував хвалебну статтю, в якій висвітлили експоненційне зростання компанії і оцінили компанію в $ 500 млн. У наступному місяці на черговому раунді фінансування, основний інвестор прийняв оцінку WSJ, вважаючи її досить авторитетною.
 

Березень був просто божевільним. Одна південно-корейська компанія, яка хотіла інвестувати в PayPal, подзвонила юристам PayPal і запитала, куди переводити гроші. Після цього вони відразу ж перевели $ 5 млн. Без яких би то не було домовленостей і підписів. Корейці абсолютно відмовлялися повідомити PayPal, як можна повернути гроші назад. У них була дуже проста позиція: «Ні, ні, ви повинні взяти їх». 31 березня PayPal закрив черговий раунд фінансування в $100 млн. Це сталося в дуже вдалий час, це був переломний момент - далі сталася криза доткомів. Отже, PayPal мав все необхідне, щоб створити реальний, працюючий бізнес.
 

Перехід з 1999 до 2000 року був дуже схожий на той, що передбачив Prince в своїй пісні «1999» («Cause they say 2,000 zero zero party over, oops! Out of time! So tonight I'm gonna party like it's 1999!» - «Вони говорять 2000 нулів, нуль - кінець вечірки, уупс! Час вийшов! А я збираюся відірватися, як в останній раз, як ніби все ще одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ятий!»). Він мав рацію, хоча і помилився в причинах. Напевно не потрібно приділяти цьому занадто багато уваги, але пісня виявилася пророчою. Набігаюча хвиля краху завдала удару: у першому півріччі 2000 р впали компанії електронної комерції, у другій B2B компанії. За ними в 2001 послідувала галузь телекомунікацій. Якби вам потрібно було вибрати сектор економіки, який в березні 2000 був нижче всіх, напевно, це була б військова промисловість. NASDAQ шаленів. Ніхто не вірив, що колись буде ще одна війна. Але все встало з ніг на голову. Військова промисловість зростала практично все подальше десятиліття.

IV. Гордість і зловтіха

Після 2001 і 2002 величезна кількість гордості одних перетворилася в зловтіху інших. Люди говорили: «Ми так і знали!». Настала культурна і соціальна депресія. PayPal пережив би це період, але було ясно, що це абсолютно новий світ. У 2001 р компанія виходила на беззбитковість, змогла розібратися з кількома шахрайствами і проблемами обслуговування клієнтів. Коли в кінці вересня 2001 року PayPal зареєструвалася для IPO, вона була першою після подій 11 вересня.  

На цей раз, через 20 місяців після першої хвалебною статті WSJ, вийшла друга.

Вона починалася так: Що б ви зробили з 3-х річної компанією, яка ніколи не приносила прибутку, ось-ось втратить чверть мільярда доларів, а за результатами її останньої перевірки, Комісія з Цінних Паперів (SEC) попереджає, що її послуги можуть бути використані для відмивання грошей і фінансових махінацій? Якби ви були менеджерами або венчурними інвесторами PayPal-a - ви б постаралися продати її громадськості. Саме це вони і збираються зробити за $80 мільйонів, намагаючись перевірити межі терпимості інвесторів і довірливості фінансових ринків.
Далі не набагато краще: «США», на думку видання, «потребують його [PayPal] так само, як епідемію сибірської виразки».

V. Отримані уроки

А. Світом

Ключовим уроком для більшості людей було те, що технічний бум кінця 90-х був бульбашкою. Повернення назад до реальної економіки був просто необхідний. Якщо гаслом 90-х був «bricks to clicks» (від цегли до кліку), то 2000-ні вимагали повернення від кліків до цеглин. Люди пішли в ринки нерухомості і ринки, що розвиваються. Такі серйозні інвестори, як Воррен Баффет (Warren Buffet), стали уникати гайтек-компаній на користь ринків старої економіки. Бізнес стали оцінювати тільки по прибутку. Технологія відійшла на другий план, на перший глобалізація. Загалом дотком навчив нас тому, що майбутнє сильно невизначено, а всі пророки є лжепророками. Ми не повинні вірити людям на слово. Єдина проблема з усіма цими уроками полягає в тому, що всі вони, ймовірно, помилкові. В їх основі складні реакційні емоції. Вони походять з гордості, заздрості і обурення з приводу 90-х взагалі. Коли на сцену виходять емоції, аналіз стає ненадійним.

Реальність така, що люди мали рацію на рахунок багатства в 90-х. Непрямий доказ, який оголосив технологію королевою, не втратив своєї сили через всіх ці майбутні події. Були проблеми з Євро, з війною, клановим капіталізмом і надлишковим регулюванням економіки. Технології ніколи не були ідеальними, і оскільки вони не мали щеплення проти «бульбашки» - можуть бути виправдані. Але, як би там не було, березень 2000 був не тільки апогеєм безумства, в деяких важливих аспектах - це був момент істини.

Б. Кремнієвою Долиною

У Кремнієвій Долині стало зрозуміло, що тепер треба робити все по-іншому, щоб вижити в світі зловтіхи.

По-перше, ви повинні вірити і практикувати інкременталізм. Провидці тепер не в пошані.

По-друге, ваш стартап повинен бути «мізерним». Фактично, це означає, що ви не повинні знати точно, що ви в результаті отримаєте. Ви повинні постійно експериментувати, раз по раз наближаючись до розуміння.

По-третє, у вас взагалі не повинно бути реклами. Якщо зростання не є вірусним - це підробка. По-четверте, потрібно враховувати, що нове суспільство анти-соціальне. Люди хотіли б піти в якусь антигромадську модальність. Google - типовий приклад, це продукт для людей, які охочіше взаємодіють з комп'ютерами, ніж з людьми.

По-п'яте, продукт потрібно просувати, минаючи «Business Development». У 1999 спритні «не інженери» вдавалися BD, в 2001 вони створювали «продукт». У 90-х, культові CEO-керівники були продавцями. Наприклад, Ларрі Елісон (Larry Ellison). У 2000-х культові CEO-керівники були «провидцями продукту». Наприклад, Стів Джобс (Steve Jobs).

Шосте, є певна недовіра до швидкої монетизації. Краще більше тривала фаза зростання і більш пізній IPO. Якщо ваша компанія росте відносно швидко - потрібно реінвестувати прибуток, щоб досягти ще більшого зростання. Ну і нарешті, ви не повинні обговорювати майбутнє. Не тому, що б будете виглядати трошки божевільним на загальному тлі, просто цього не варто робити.
 

В цілому

Пост-кризовий ефект був одним великим стратегічним відступом на крок назад. Що є правильним, а що ні - складне питання. Але це питання, на яке обов'язково потрібно відповісти. Звичайно, причин для відкату було маса, але в багатьох аспектах, повернення, все-таки було надмірним. У деяких позиціях безумовно є сенс: наприклад раннє IPO, але інші явно під питанням. Невже, дійсно, повністю відмовитися від реклами, не використовувати BD, розпродажі? Невже не потрібно обговорювати майбутнє? Ви повинні бути відкриті і розуміти, що для більшості питань відступи були надмірні.

VI. Бульбашки

В спадок з 90-х нам дісталося велике питання: ми зараз в гай-тек бульбашці? Багато хто говорить, що так. Відео Ріхтера Скейлза (Richter Scales) «Гряде ще одна бульбашка!», Знято в жовтні 2007 р, але прекрасно ілюструє те, як думають люди сьогодні.
https://www.youtube.com/watch?v=I6IQ_FOCE6I

Переклад пісні:

У вступі Пітер Тіль каже: Абсолютно точно, зараз немає ніякої бульбашки!

Гряде ще одна Бульбашка * отримав ступінь «комп'ютерних наук» * червоний диплом МТІ * переїхав в Пало-Альто * з'явився шанс * думав, план відмінний * отримав роботу в Webvan продавши свій 3-й десяток, за марну купу гайтек-акцій * пережив крах ринку * втратив величезні гроші * звільнили * гамбургер перевертається * не хочете кортоплю-фрі?  *знову хороші часи * Ларрі Пейдж, Сергій Брін * час писати бізнес-план * я можу стати як ці хлопці! *

Приспів гряде ще одна бульбашка це - жахлива гонка навколо долини *

по-перше, потрібно «гучне слівце» * по-друге, і по-третє відкривайте, на крайняк, 2-й бізнес * будете революціонувати  * знайдіть собі програміста * годуєте його піццою, * поїть пивом * дайте йому шматочок від шматочка пирога * потрібно гарне доменне ім'я * воно повинно бути дешевим, * але не відстійним що-небудь кльове,* типу flickr, meebo, wikiyou, mahalo, bebo «Telephone» без букви «t» «Digg», * але з третьою буквою «g» * зробіть коротку презентацію * кодуйте і запускайте

Приспів гряде ще одна бульбашка

венчурні інвестори в темі * ну що ж, приєднуйся в блог,*  в блог, в блог все в блог, * пофіг важливо це чи ні пиши блог в кіно * пиши блог, займаючись сексом * пиши блог в роздягальні * діти пишуть блог в утробі матері * пиши блог навіть якщо не має рації *

як, ти ще не пишеш блог про цю пісню?

*проведемо вечірку, всі одягнулися в чому сенс? * фестиваль сардельок * сині комірці, * штани кольору хакі схожі на купу мурах * потрібна сторінка в Facbook-у * всі ці хлопці в 2 рази мене молодші * двадцять дев'ять,* упустив свій шанс я відчуваю себе таким старим

Приспів гряде ще одна бульбашка

через рік, клянемося ми всі станемо мільярдерами * зароби мільйон доларів * трошки зусиль, в основному удача тепер можеш внести перший внесок за невеликий будинок * якщо хочеш будинок побільше в Гіллсборо або Езертон * сподівайся на те, що твоя дружина буде так само щаслива * IPO ...* ти щасливчик *отримуй свій пиріг і їж * приватна яхта, *особистий літак * не хочеш прикупити собі такий наборчик? *Збудуй собі космічний корабель * вирушай в одиночну подорож * невже це кінець? * повертайся і берись за роботу *

Приспів гряде ще одна бульбашка

і коли ми підемо це буде повторюватися знову і знову,*  знову і знову знову і знову *

Хлоп!

Будь другом, поділись з іншими!

Тепер повернемося до розмови за вечерею. Існує безліч хороших питань, які вартують обговорення, але питання «бульбашка/не бульбашка» не є одним з них. Можна звичайно зібрати разом різні випадкові дані, але результат буде поверхневим. Зараз набагато більше, ніж в 99-му, люди займаються комп'ютерними науками, а помилкові судження мають властивість накопичуватися з часом. Уривчасті дані навряд чи доводять, що теорія бульбашки є вірною. Тим більше що є маса даних, які б свідчили про протилежне. Бульбашки виникають, коли:

(1) широко поширене якесь переконання,

(2) воно не вірне.

У нашому суспільстві більше ніхто ні в що не вірить, а без широко поширеної помилкової віри неможливо створити бульбашку. Неймовірна історія про гайтек-бульбашки виходить від людей, яким потрібна така бульбашка. Це більше залишкова реакція на біль 90-х, ніж результат аналізу.
 

Теорія відсутності бульбашки, напевно, більш вірна. Іншими словами, краще, напевно, вважати, що все працює і купувати будинки і акції гайтек-компаній, замість того, щоб стверджувати, що зараз чергова гайтек-бульбашка. Але треба протистояти і їй теж.

Теорії бульбашки і анти-бульбашки помилкові тому, що глибоко заходять в переконання і мають соціальне коріння. Якщо більшість не хоче думати, то навіть якщо ви проти більшості - толку особливого немає.
 

Щоб зрозуміти бізнеси і стартапи теперішні вам потрібно робити абсолютно протилежне - потрібно думати самому. Питання про цінності чого-небудь набагато важливіше, ніж питання бульбашки. Питання цінності стає більш конкретним, коли ми запитуємо: у чому цінність компанії Х?

Чому?

Як ми можемо це зрозуміти?

Ось які питання ми повинні задавати, і в наступній лекці ми подивимося, як до них підступитися.

ЛЕКЦІЯ 3 - Системи цінностей

ЛЕКЦІЯ 4 - Перевага останнього ходу

ЛЕКЦІЯ 5 - Механіка мафії

ЛЕКЦІЯ 6 - Закон Тіля

ЛЕКЦІЯ 7 - Слідуйте за грошима

ЛЕКЦІЯ 8 - Презентація ідеї (пітч)

ЛЕКЦІЯ 9 - Все готово, а чи вони прийдуть?

ЛЕКЦІЯ 10 - Після Web 2.0 11: Секрети

ЛЕКЦІЯ 12 - Війна і мир

ЛЕКЦІЯ 13 - Ви — не лотерейний білет

ЛЕКЦІЯ 14 - Екологія як світогляд

ЛЕКЦІЯ 15 - Назад в майбутнє

ЛЕКЦІЯ 16 - Розбираючись в собі

ЛЕКЦІЯ 17 - Глибокі думки

ЛЕКЦІЯ 18 - Засновник — жертва чи Бог?

ЛЕКЦІЯ 19 - Стагнація чи сингулярність?