Враховуючи, що людський організм без прісної води може прожити лише кілька діб¹, доступ до цього найголовнішого ресурсу є критичним. Окрім того, вода є основою багатьох промислових методів виробництва, серед яких власне саме землеробство (сільське господарство).

Прісна вода – це поширена в природі вода, яка міститься на земній поверхні у вигляді льодовикових щитів, льодовикових шапок, льодовиків, айсбергів, боліт, ставків, озер, річок та струмків, а також під землею – підземні води у водоносних шарах та підземні течії. Але 97% усієї води на планеті Земля є солоною і не може споживатися безпосередньо.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO), «біля 2,6 мільярдів людей – а це половина населення всіх країн, що розвиваються, – відчувають нестачу навіть простих «налагоджених» вбиралень, а 1,1 мільярд людей не мають доступу до будь-якого виду налагодженого джерела питної води. Прямим наслідком цього є: 

● 1,6 мільйонів людей помирають щороку від шлунково-кишкових захворювань (включаючи холеру), що є властивим за відсутності доступу до безпечної питної води та базової санітарії, і 90% із цих смертей припадають на дітей віком до 5 років – головним чином у країнах, що розвиваються; 

● 160 мільйонів людей інфіковані шистосомозом, що призводить до десятків тисяч смертей щороку;

● 500 мільйонів людей ризикують захворіти на трахому, з яких 146 мільйонів можуть втратити зір, а у ще 6 мільйонів зір може послабитись;

● 133 мільйонів людей страждають від великої кількості інфекцій, пов’язаних з кишковими глистами. Кишкові глисти (аскаридоз, трихоцефальоз та анкілостомоз) є поширеною проблемою у країнах, що розвиваються, через невідповідну якість питної води, санітарії та гігієни; щороку фіксуються 1,5 мільйонів випадків клінічного гепатиту².

Згідно з даними ООН, до 2025 року приблизно 1,8 мільярдів людей будуть жити у вододефіцитних регіонах, а 2/3 всього світового населення житиме в областях з низькою якістю води³. 

Так само, як і з більшістю сучасних світових проблем, пов’язаних з ресурсами, ця проблема стосується і поганого управління та відсутності індустріальних програм.

З погляду управління, через забруднення, надмірне використання та неефективну інфраструктуру в світі марнують величезний об’єм води. Близько 95% всієї води, яка надходить у більшість помешкань, повертається в каналізацію після одноразового використання⁴.

 Системним рішенням для оптимізації такого використання є таке проектування кухонь та ванних кімнат, щоби вони перехоплювали воду для різних цілей.

Наприклад, вода, яка протікає через раковину або душ може використовуватися для туалету. Різні компанії недавно почали впроваджувати такі ідеї на практиці, але назагал більшість інфраструктур не роблять нічого, що нагадувало б схеми повторного використання. Це теж стосується великих комерційних будівель, які можуть створювати мережі повторного використання скрізь по всій будівлі, в поєднанні зі збором дощової води задля інших цілей, і таке інше.

Забруднення води є проблемою, яка впливає і на розвинуті країни, і на країни, що розвиваються, на багатьох рівнях. За оцінками Управління з охорони навколишнього середовища США (EPA), 850 мільярдів галонів необроблених викидів (відходів) зливають у водойми щороку, призводячи до більш, ніж 7 мільйонів захворювань щорічно⁵. За оцінками Центру з управління водою «третього світу» лише приблизно від 10% до 12% стічних вод в Латинській Америці обробляють належним чином. Місто Мехіко, наприклад, «експортує» свої необроблені стічні води місцевим фермерам.

Фермери це цінують, тому що вода підвищує врожайність, але стічні води дуже сильно забруднені патогенними мікроорганізмами та токсичними хімічними речовинами, що становлять серйозний ризик для здоров’я і самих фермерів, і споживачів сільськогосподарської продукції, яка вирощується на цій території. В Індії великі міста виливають необроблені стічні води у водойми, які слугують для постачаня питної води. Місто Делі, наприклад, виливає стічні води безпосередньо в річку Ямуна – джерело питної води для близько 57 мільйонів людей⁶.

При пошуку рішень цієї проблеми потрібно, зокрема, звернути увагу на широку неефективність, причиною якої є грошові обмеження більшості держав для того, аби встановити належні системи відходів. У поєднанні з імперативом промислового дизайну потрібно включити технічні прийоми систем повторного використання для того, аби краще зберігати та користуватися нашими наявними ресурсами.

Крім цього, найважливішим рішенням подолання цих проблем (яке б не лише полегшило зменшення поточних негараздів із водою, що вражають більш ніж 2 мільярди людей, але й дозволило б перейти до умов відносного достатку прісної води для всіх людей) є використання сучасних: а) очисних систем та б) систем опріснення як у макроіндустріальних, так і у мікроіндустріальних масштабах.